Хуліо Борхес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуліо Борхес
ісп. Julio Borges
Нині на посаді
ПрезидентНіколас Мадуро
Народився22 жовтня 1969(1969-10-22) (55 років)
Каракас, Венесуела
Відомий якполітик, адвокат
Місце роботиAndrés Bello Catholic Universityd
КраїнаВенесуела
Alma materУніверситет Оксфорда, Бостонський коледж і Andrés Bello Catholic Universityd
Політична партіяJustice Firstd і Democratic Unity Roundtabled[1]
Релігіякатолицтво
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борхес.

Хуліо Андрес Борхес Хуньєнт (ісп. Julio Andrés Borges Junyent; нар. 22 жовтня 1969, Каракас, Венесуела), більш відомий як Хуліо Борхес (ісп. Julio Borges) — венесуельський політик, юрист, Голова Національних Зборів Венесуели у 2017—2018 роках. Співзасновник партії « За справедливість», що входить до Круглого столу демократичної єдності . Видатна постать венесуельської демократичної опозиції, противник чинного президента Ніколаса Мадуро та уряду соціалістів .

Життєпис

[ред. | ред. код]

Хуліо Борхес народився 22 жовтня 1969 року в Каракасі у Венесуелі[2]. 1992 року закінчив Католицький університет Андреса Белло, де вивчав право. Здобув освітній ступінь магістра філософії в Бостонському коледжі в 1994 році та магістра державної політики в Оксфордському університеті в 1996 році[2][3] .

Одружений, має чотирьох дітей[4] .

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2000 році разом з Енріке Капрілесом та Леопольдо Лопесом став співзасновником партії "За справедливість "[3] . У тому ж році обраний депутатом до Національних Зборів (парламенту) Венесуели, де до 2005 року представляв штат Міранда .

Спочатку збирався висунути свою кандидатуру на президентських виборах 2006 року, але потім підтримав Мануеля Росалеса, який став єдиним кандидатом від опозиції[5] . Борхес був висунутий кандидатом у віце-президенти[6] . Росалес програв вибори президенту Уго Чавесу .

В 2010 році знову був обраний депутатом парламенту[7] . Незабаром після президентських виборів 2013 року він та інший опозиційний депутат Вільям Давіла постраждали у сутичці з депутатами від правлячої партії[8][9] .

У 2016 році був вкотре побитий[10] . У січні 2017 року Борхеса було обрано головою Національних Зборів Венесуели терміном на рік[11] . У 2018 році його наступником став Омар Барбоса[12] .

Був звинувачений у причетності до замаху на президента Мадуро[13] . Як депутат Борхес мав депутатський імунітет. Однак голова Конституційних зборів Діосдадо Кабельйо сказав, що він «внесе до законодавства зміни», щоб позбавити Борхеса і депутата Хуана Рекесенса, обвинуваченого у тій же справі, захисту[14][15][16][17] . Імунітет було знято наступного дня[17] . Хуліо Борхес проживає у вигнанні в Колумбії[18] .

Премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.workwithdata.com/person/julio-andres-borges-junyent-1969
  2. ↑ а б (ісп.) primicias24.com, 20 липня 2011, Dirigente político PJ Julio Borges: «Nosotros tenemos con qué ser el mejor país del mundo» [Архівовано 2017-04-11 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б (ісп.) Nunez Munoz, Ingrid and Pineda Moran, Nury (2003), «Nuevos Partidos, Nuevos Liderazgos: Primero Justicia», Cuestiones Politicas, 30, Jan-Jun 2003, pp45-74
  4. ↑ (ісп.) En video: Julio Borges y su esposa relatan cómo es una vida con cuatrillizos. 17 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 жовтня 2018.
  5. ↑ Rosales Opposition Choice to Face Chavez. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  6. ↑ (англ.) Chávez and Rosales Present Campaign Teams for Venezuela’s Presidential Election. Venezuelanalysis. 19 серпня 2006. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  7. ↑ Julio Borges. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  8. ↑ (ісп.) William Dávila y Julio Borges fueron agredidos en la AN: "Sin mediar palabras nos golpearon". Noticias 24. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 18 жовтня 2018.
  9. ↑ (англ.) Venezuela, black and blue. The New Yorker. 21 травня 2013. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  10. ↑ (англ.) Opposition leader hit with pipe in Venezuela. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  11. ↑ (ісп.) Julio Borges es electo nuevo presidente de la Asamblea Nacional para el periodo 2017. Panorama. 5 січня 2017. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  12. ↑ (ісп.) Omar Barboza: Ninguna aspiración personal o partidista debe impedir que nos pongamos de acuerdo. Panorama. 5 січня 2018. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  13. ↑ Venezuela's President Ties Opposition Leader to Drone Attack. Time. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
  14. ↑ Venezuela’s Supreme Court Orders Arrest of Opposition Leader in Connection With Maduro Assassination Attempt. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  15. ↑ Violando la Carta Magna, Constituyente cubana allana inmunidad a Requesens y Borges. La Patilla (ісп.). 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  16. ↑ Venezuela's Supreme Court Orders Arrest of Opposition Leader in Connection With Maduro Assassination Attempt. TIME. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
  17. ↑ а б Ecuador declares state of emergency over Venezuela migrant influx. Al Jazeera. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.
  18. ↑ (англ.) Venezuela: Maduro critic rejects 'absurd' claim he plotted to kill president. The Guardian. 9 серпня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуліо_Борхес&oldid=43083694